Мої статті

Що би зараз зробила любов?

30.10.2014 , 2 Rostislava

Сьогодні натрапила у ФБ на сторінці колеги-психолога на цитату зі збірника ессе київської письменниці Олени Ріг:  «Ми стояли з моїм чоловіком в кавярні і пили каву. Чоловік був молодий і красивий, і я його любила. На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а тільки спотворювало мене. Кавярня була дешевою, а кава несмачною. І я мріяла, що коли — небудь ми будемо пити хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно одягнена.  А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, про що я засмучуюся . … Він помер молодим, а я залишилася. І в моєму житті було потім багато різних кавярень і кави, і багато модних пальто. А його не було. Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала …»

Знайомі відчуття, чи не так?  Про такі миті часто згадуєш тоді, коли втрачаєш щось цінне, миле твоєму серцю, людину, яка була в твоєму житті зрідненою душею. А так важливо цінувати кожну мить! І просто бути! Просто жити і спостерігати за тим, що відбувається навколо, адже в житті, навколо нас постійно щось відбувається, тільки варто прислухатись, уважніше придивитись до людей, які знаходяться поруч! Але найчастіше ми цього не помічаємо, не відчуваємо простих речей, які могли б приносити насолоду просто зараз, в цю хвилину. Перебуваємо в сьогоднішньому часі, а думаємо про те, що буде завтра, про те, що може зробити нас щасливими колись, коли матимемо ще якісь додаткові ключі для щастя. Так, ніби ми будемо жити 200 років…

Чи знаходимо ми час поспілкуватись з рідними, які потребують нашої любові та підтримки? Чи відповідаємо на мову любові, яку отримуємо від них? Чи вміємо вчасно та виважено попрощатися з негативними почуттями та емоціями, які назбиралися на протязі дня, щоб лягаючи спати не «тягнути» їх у день завтрашній? Чи можемо приділити час людині, з якою маємо багато спільних спогадів? І не завжди обов’язково говорити, часто достатньо разом випити кави і помовчати, насолоджуючись присутністю дорогої людини в нашому житті. І відчути від цього радість. Радість від миті, яка вже ніколи не повториться, але ця мить є, тут і зараз, і ніщо інше в цей момент, не має значення. Саме для цього потрібно навчитися відчувати радість в дрібницях. З приємних дрібниць складається щастя, воно не залежить від пори року чи від погоди. Воно залежить від нашої здібності давати та приймати любов. Любов — це єдина сила, яка може змінити наш погляд на багато речей. Любов —  це те, чим ми можемо ділитися. Саме любов допомагає бачити прекрасне в найменших дрібницях.

Вміння радіти життю, здібність любити, помічати красиве і тішитись дрібничками – це те, що ми отримали від батьків при народженні, це те, що потрібно розвивати в собі, якщо цього нема, або десь загубилось, чи втратилось. Важливо захотіти, і дозволити собі бути і радіти, спостерігаючи за життям та насолоджуватись теперішньою миттю! Адже мить — це те, що у нас є зараз.

P. S. І ще, коли сумніваєтесь в чомусь, або маєте прийняти якесь рішення, запитайте себе: «Що би зараз, в цій ситуації зробила любов?»

З вірою в кожного з Вас, Ростислава Пекарюк

Якщо Ви вважаєте тему важливою, поділіться з іншими в соціальних мережах.

Також для мене важливі Ваші коментарії та відгуки в обговореннях.